Вони прекрасно поставили етодело у себе в країні
Авраам же сказав, що обійшов весь ярмарок і ніде не міг розміняти квиток, хоч і пропонував півкрони за розмін. Ми були дуже засмучені цим; посленекоторого роздуми, втім, він запитав мене, не знайомий я з некімСоломоном Флембро, які проживають в наших краях, а коли я відповів, що він мойбліжайшій сусід, старець сказав: - У такому разі ми з вами погодимося.
Я дам вам чек на пред’явника, а вужеві Флембро деньжонкі водяться, будьте певні - на п’ять миль кругом такогобогача не знайдеш! Ми з добрим Соломоном, слава богу, не перший рік знайомі.
Як зараз пам’ятаю, у “три стрибки” зазвичай я його обскаківал, зате на однойножке він скакав далі мене. Чек на ім’я мого сусіда був для мене все одно, що гроші, бо я несомневался, що той в змозі буде його оплатити; після того , як чек був підписаний і вручений мені, ми розлучилися, весьмадовольние один одним, і містер Дженкінсон (так звали почтенногоджентльмена) зі своїм слугою Авраамом і моїм старим Меріно Блекберріпотрусілі з ярмарку.
Через деякий час я одумався і зрозумів, що вчинив необачно, погодившись взяти чек замість грошей у незнайомого мені чоловіка; яблагоразумно вирішив наздогнати покупця і забрати у нього свого коня. Але їх іслед пропав! Тоді я одразу ж пішов додому, вирішивши, не гаючи часу, отримати зі свого приятеля гроші.